Офіційний сайт Новосанжарської районної ради  |   39300, смт. Нові Санжари, вул. Центральна, 23   |   тел. 3-25-30, тел/факс 3-14-09
E-mail:
Прийом громадян    |    "Світлиця"    |    Новини    |    Фотогалереї    |    Контакти


Ми в соціальних мережах:


Край, на щедрих людей багатий

Опубліковано: 21.02.2013 13:09
Довідка

Богданівська сільська рада утворена в 1923 році, спочатку була в складі Малоперещепинського, а після його ліквідації – Новосанжарського району. Наприкінці 1950-х років укрупнена із Кустоловською, відновлена у 1992 році. Територія – 2705 га. Входять населені пункти Богданівка і Варварівка. Населення – 450 чол. Основні землі – 1704 га – орендує товариство «Елеватор «Чиста криниця». Діють також приватне підприємство «Росинка» та фермерське господарство «Надія». На території сільської ради – навчально-виховний комплекс, два фельдшерсько-акушерські пункти, клуб, бібліотека, поштове відділення, торговельне обслуговування здійснюють магазин дочірнього підприємства «Руденківське» та два підприємці.

Сільський голова Любов ПОСТАВНА: «Дорогим односельцям зичу щасливої долі, міцного-міцного здоров’я, здійснення всіх заповітних мрій і задумів. Нехай щодня в кожну оселю приходять лиш радісні вісті і ніколи ні в кого не буде причин для смутку».

Влада

Сільський голова ПОСТАВНА Любов Миколаївна. У різний час сільську раду очолювали: ДАВИДЕНКО Микола Іванович, ЛАЗОРЕНКО Іван Григорович, ПИЛИПЕНКО Іван Степанович.

Біля Варварівки, на старому цвинтарі, встановлено пам’ятник у вигляді гранітного дуба двометрової висоти. Напис гласить, що тут знайшов останній прилисток полковник Іван Федорович Дегтярьов. Син полтавського канцеляриста народився у 1831 році, служив у Полтавській палаті, з початком Кримської війни став унтер-офіцером Вітебського єгерського полку, потім потрапив у Козловський піхотний полк. Брав також участь у придушенні польського повстання 1863 – 1864 років, у російсько-турецькій війні 1877 – 1878 років. Нагороджений орденами Володимира четвертого ступеня, Анни другого і третього ступенів, Станіслава другого ступеня з мечами, двома срібними і бронзовою медалями, румунським Залізним хрестом.

Ще одна історична сторінка теж пов’язана з Варварівкою. На початку 90-х років позаминулого століття у місцевій школі навчався Максим Кривень, котрий потім закінчив Одеське художнє училище, вступив до Петербурзької академії художеств, до академічного класу всесвітньо відомого художника Іллі Рєпіна. Після громадянської війни Максим учителював на художніх курсах в Нових Санжарах, що діяли від Харківського художнього технікуму. Пізніше працював викладачем у Чутовому, Золотоноші, на Далекому Сході, викладав у Харківського художньому інституті.

Богданівка згадується у документах 1859 року як власницьке село, в якому 25 дворів, 81 чоловік і 106 жінок. У 1898 році в селі відкрили народне училище. В ньому в 1912 році навчались 71 хлопчик і дві дівчинки. Завідувала училищем Анна Федорівна Ляпота, котра закінчила курс жіночої прогімназії, працювала в Богданівці з 1904 року, мала річне жалування в розмірі 420 рублів. Закон Божий викладав випускник духовної семінарії Іоанн Яновський, якому виплачували 90 рублів на рік. Вчителювали також Мефодій Шепетовський, Софія Павлівна Смерницька, Тимофій Понивиченко, Олександра Василівна Власенко, Карпо Крайник, Мотрона Федорівна Тимофеєва. Попечителі училища – почесний громадянин Григорій Пилипович Яременко та дворянин Михайло Кузьмич Старицький.

Жителі Богданівки і Варварівки брали участь у Першій світовій та громадянській війні. У двадцяті роки ХХ століття на території нинішньої сільради були хутори Шамраївка, Різниківка, Куток. У 1931 році новостворений богданівський колгосп очолив місцевий активіст Тихін Іванович Лиман. Серед передових колгоспників-стахановців – Григорій Онисійович Вівсяник, котрий у довоєнну пору вирощував коней-рисаків для Червоної Армії; перший колгоспний шофер Харитон Андрійович Шмигло, пізніше він став трактористом і майже три десятиріччя очолював колгоспну тракторну бригаду. У 1940 році свинарка Галина Платонівна Нужна досягла найвищих в області показників, отримавши від кожної свиноматки по 20 поросят і була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Роботі на фермі віддала сорок літ.

З вересня 1941-го по вересень 1943-го села були окуповані фашистами. Жителі обох сіл мужньо захищали Вітчизну на фронтах. Свідченням цьому – більше півсотні бойових орденів і медалей, якими вони нагороджені за військову доблесть. А 120 юнаків і дівчат зазнали каторги на примусових роботах в Німеччині. Відступаючи, окупанти спалили 50 хат сільських жителів.

У повоєнну пору богданівський колгосп «Гігант» очолював Петро Максимович Біжко. І тоді, і пізніше господарство славилось високими виробничим показниками. Серед передовиків – ланкова Ганна Андріївна Кусайко, доярка Ганна Іванівна Дігтяр, комбайнери Михайло Григорович Яременко, Віктор Федорович Різник, водій Веніамін Олександрович Серебреников, бригадир тракторної бригади Харитон Андрійович Шмигло, колгоспниці Ганна Костянтинівна Синягівська, Мотрона Трохимівна Поставна, Марія Тихонівна Кривоніжко та багато інший. Вагомий вклад у спільний доробок вносили спеціалісти Марія Михайлівна Шмигло, Надія Дмитрівна Пилипенко, Віра Яківна Буцька. У другій половині 60-х років колгосп імені Пархоменка очолював знаний у районі аграрій Володимир Михайлович Косяк. Після укрупнення з кустоловським господарством господарство зберегло «богданівську» назву – імені Пархоменка.

У грудні 1999 року у Богданівці першими в районі провели розпаювання землі та майна, створивши на базі ксп приватну агрофірму «Дружба», яку очолив Микола Олексійович Харченко. Нині депутат районної ради Микола Харченко – директор заснованого Юрієм Яковичем Лебедином товариства «Елеватор «Чиста криниця», що орендує землі також і на території Сухомаячківської, Руденківської, Галущиногреблянської, Великосолонцівської сільрад і є одним з кращих агроформувань Полтавщини.

Богданівська сільська рада – в числі кращих не лише в районі, а й в області. В останні роки тут багато зроблено у питанні благоустрою, створення належних умов для праці й відпочинку. У центрі Богданівці створено прекрасну зону відпочинку, впорядковано парк, встановлено фонтан. Чимало позитивних зрушень сталося і у Варварівці.

Серед знатних земляків – кандидат юридичних наук, доцент, викладач Державного університету культури Василь Іванович Ткаченко, полковник Юрій Іванович Ткаченко. Обидва – з багатодітної родини Неоніли Василівни та Івана Макаровича Ткаченків, котрі виростили вісьмох дітей. Родом із Богданівки і полковник Василь Володимирович Решітник, колишній директор Кустоловської школи, керівник кустоловського господарства, пізніше перший заступник голови райдержадміністрації Олександр Володимирович Швидкий. Серед знатних вихідців із села – кандидат медичних наук, викладач медичної академії Агнеса Андріївна Литвин. В Богданівці народився відомий в області журналіст Микола Павлович Потькало – починав він випусковим колгоспних багатотиражних газет у редакції новосанжарської районки, затим очолював редакції машівської та лохвицької районних газет, був власним кореспондентом обласних газет «Полтавщина» та «Зоря Полтавщини».

…Богданівка і Варварівка хоч і не дуже багаточисельні, але сучасні, впорядковані, благоустроєні села, де живуть працьовиті, небайдужі, ініціативні люди. Молоде покоління гідно несе естафету старших поколінь.
Автор: За матеріалами районної газети "Світлиця"
© 2011-2019
Офіційний веб-сайт Новосанжарської районної ради
Телефон: +38(05344) 3-25-30, Телефон/факс: +38(05344) 3-14-09
Розробка і підтримка — Полтава-Інформ
При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на автора є обов’язкове